Система соціальних гарантій невиліковно хворим у кінці життя в Україні

Підготовлено у рамках проекту «Удосконалення соціальних гарантій невиліковно хворим громадянам України у кінці життя», що впроваджується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»

 Система соціальних гарантій невиліковно хворим у кінці життя в Україні

 З питань допомоги тяжко хворим особам (з онкологічними, серцево-судинними та ін. захворюваннями), особливо у кінцевій стадії, а також рідним і близьких таких осіб, просимо звертатися за тел. 097 14 17 456 (Олександр Вольф)

Нормативно-правовий зв’язок між "інвалідністю" та невиліковною хворобою встановлюється МСЄК без застосування дефініції «невиліковна хвороба». Умовно, невиліковно хворих у кінці життя (з обемеженим прогнозом тривалості життя) можна віднести до осіб, яким встановлюється 1 група інвалідності. Згідно п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317

Критерії встановлення інвалідності: I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є: загальне захворювання; професійне захворювання.

До I групи інвалідності належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

ЗУ «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» вiд 07.07.2011 № 3611 (набуває чинності з 01.01.2012 року) у статті 35-4 визначає, що паліативна допомога надається пацієнтам на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань. Паліативна допомога включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей.

Термін «остання стадія перебігу невиліковних захворювань» можна розуміти як термінальна стадія загального захворювання, зокрема, відносно онкохворих як четверта клініко-статистична група.

IV клінічна-статистична группа (Наказ МОЗ №226 від 27.07.1998) – онкологічні хворі, яким внаслідок поширення злоякісних новоутворень, декомпенсованої супутньої патології спеціальне лікування протипоказане.

Працючим, не працюючим особам та пенсіонерам, які за станом свого здоров’я належать до IV клініко-статистичної группи хворих на онкологічні захворювання, після дотримання вимог «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317, медико-соціальними експертними комісіями встановлюється I група інвалідності[1]. Як йдеться у вищеназваному Положенні, до I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

  • · нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
  • · нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
  • · нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
  • · нездатність до спілкування;
  • · нездатність контролювати свою поведінку;
  • · значні обмеження здатності до навчання;
  • · нездатність до окремих видів трудової діяльності.

 

Пільги та компенсаторні виплати, що встановлюються законодавством України

 

Категорії

Характер

Вид

Закон

1.

інваліди 1 групи

 

медико-

реабілітаційні

 

право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості

 

ст. 38 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів»

2

 

інваліди 1 групи

транспортні

 

безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (1)

 

ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

3.

 

особи, які супроводжують

інвалідів першої групи

транспортні

безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і

таксі), а також всіма видами приміського транспорту (1)

 

ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

4.

інваліди 1 групи

 

 

транспортні

право на безплатний проїзд також у метро (1)

 

 

ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

5.

особи, які супроводжують

інвалідів першої групи

 

 

транспортні

право на безплатний проїзд також у метро (1)

 

 

ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

6.

інваліди 1 групи

 

 

транспортні

право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях

(маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (1)

 

ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

7.

особи, які супроводжують

інвалідів першої групи

 

транспортні

право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях

(маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (1)

 

ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

8.

інваліди 1 групи

 

медико-

реабілітаційні

 

грошові компенсації при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів виплачуються у випадках, коли передбачений індивідуальною программою реабілітації інваліда і Державною типовою програмою реабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які повинні бути надані інваліду не можуть бути надані чи якщо інвалід (законний представник дитини-інваліда) придбав відповідний засіб або оплатив послугу за власний рахунок

 

ст. 27 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в

Україні»

9.

інваліди 1 групи

 

 

 

медико-

реабілітаційні

грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується інвалідам

ст. 28 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в

Україні»

10.

пенсіонери за віком

 

транспортні

безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському

транспорті загального користування крім метрополітену і таксі) та приміських

маршрутах.

Постанова КМУ "Про безплатний проїзд

пенсіонерів на транспорті загального

користування"

 

пенсіонери з числа

колгоспників які одержують

пенсію за віком

 

медико-

реабілітаційні

 

у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів

відпускаються безоплатно

 

Постанова КМУ «Про впорядкування

безоплатного та пільгового відпуску

лікарських засобів за рецептами

лікарів у разі амбулаторного лікування

окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» № 1303 від 17.08.1998 року

11.

пенсіонери з числа робітників які одержують

пенсію за віком

 

медико-

реабілітаційні

 

у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів

відпускаються безоплатно

 

Постанова КМУ «Про впорядкування

безоплатного та пільгового відпуску

лікарських засобів за рецептами

лікарів у разі амбулаторного лікування

окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» № 1303 від 17.08.1998 року

12.

Особи, які мають певні захворювання, перелік яких надається (2).

 

медико-

реабілітаційні

у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів

відпускаються безоплатно

 

Постанова КМУ «Про впорядкування

безоплатного та пільгового відпуску

лікарських засобів за рецептами

лікарів у разі амбулаторного лікування

окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» № 1303 від 17.08.1998 року.

13.

інваліди 1 групи внаслідок

трудового каліцтва,

професійного або загального

захворювання

 

медико-

реабілітаційні

 

при амбулаторному лікуванні яких лікарські засоби за рецептами лікарів

відпускаються з оплатою 50 відсотків їх вартості

 

Постанова КМУ «Про впорядкування

безоплатного та пільгового відпуску

лікарських засобів за рецептами

лікарів у разі амбулаторного лікування

окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» № 1303 від 17.08.1998 року.

 

Інваліди I-II груп

житлове

Переважне право на поліпшення умов проживання.

Ст.29 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

 

Інваліди I-III груп

 

Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.

 

Сю 30 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

 

Інваліди I-II груп

 

Позачергове встановлення індівідуального квартирного телефону

ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

 

Інваліди I-II груп

 

Пільги на оплату за користування радіоточкою (безоплатно)

ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»

 

Інваліди I-II груп

 

Безоплатне позачергове забезпечення авто (в т.ч. з ручним керуванням)

Ст. 38 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»;

«Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затверджено постановою КМУ №999від 19.07.2006 року.

 

Інваліди I-II груп

 

звільнення від сплати ввізного мита при ввезенні на територію України автомобілів із-за кордону

Ст. 38 ЗУ «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»;

ст.11-1 ЗУ "Про гуманітарну допомогу»

 

Примітки:

1. Надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Онкологічні захворювання, гематологічні хвороби, діабет (цукровий і нецукровий), ревматизм, ревматоїдний артрит, пухирчатка, системний гострий вовчак, системні, хронічні і тяжкі захворювання шкіри, сифіліс, лепра, туберкульоз, Аддісонова хвороба, гепатоцеребральна дистрофія, фенілкетонурія, шизофренія та епілепсія, психічні хвороби (інваліди І та ІІ групи, а також хворі, які працюють в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів), стан після операції протезування клапанів серця, гостра переміжна порфирія, муковісцидоз, тяжкі форми бруцельозу, дизентерія, гіпофізарний нанізм, стан після пересадки органів і тканин, бронхіальна астма, хвороба Бетхєрєва, міастенія, міопатія, мозочкові атаксія Марі, хвороба Паркінсона, інфаркт міокарда (перші шість місяців), дитячий церебральний параліч, СНІД, ВІЧ - інфекція, післяопераційний гіпертиреоз (у тому числі з приводу раку щитовидної залози), гіпопаратиреоз, вроджена дисфункція кори наднирників.


Категорії хворих, яким показано безоплатний і пільговий відпуск ліків

Право на безоплатне отримання ліків мають:

а)групи населення у разі амбулаторного лікування:

1. особи, яким передбачено безоплатний відпуск лікарських засобів згідно з Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”:

1.1. Інваліди Великої Вітчизняної війни, інваліди, прирівняні до них.

1.2. Учасники Великої Вітчизняної війни.

1.3. Колишні неповнолітні в’язні фашистських концтаборів у віці до 16 років на час визволення.

1.4. Громадяни з числа колишніх військово службовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані та інших країнах.

1.5. Батьки і дружини військовослужбовців, які загинули внаслідок поранення, контузії, отриманих при захисті країни або при виконанні інших обов’язків військової служби чи внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті.

2. Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною відповідно до Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку України”.

3. Особи, яким передбачений безоплатний відпуск лікарських засобів згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

4. Пенсіонери з числа колгоспників, робітників, службовців, які одержують пенсію за віком, по інвалідності та у разі, втрати годувальника-в мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують пенсію на дітей у разі втрати годувальника);

5. Діти віком до 3-х років.

6. Діти-інваліди віком до 16 років.

7. Діти віком до 18 років, які у 1988 році перенесли хімічну інтоксикаційну алопецію у Чернівцях.

б) категорії захворювань у разі амбулаторного лікування: онкологічні і гематологічні хвороби, діабет (цукровий і нецукровий), ревматизм, ревматоїдний артрит, пухирчатка, системний гострий вовчак, системні, хронічні і тяжкі захворювання шкіри, сифіліс, лепра, туберкульоз, Аддісонова хвороба, гепатоцеребральна дистрофія, фенілкетонурія, шизофренія та епілепсія, психічні хвороби (інваліди І та ІІ групи, а також хворі, які працюють в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів), стан після операції протезування клапанів серця, гостра переміжна порфирія, муковісцидоз, тяжкі форми бруцельозу, дизентерія, гіпофізарний нанізм, стан після пересадки органів і тканин, бронхіальна астма, хвороба Бетхєрєва, міастенія, міопатія, мозочкові атаксія Марі, хвороба Паркінсона, інфаркт міокарда (перші шість місяців), дитячий церебральний параліч, СНІД, ВІЧ - інфекція, післяопераційний гіпертиреоз (у тому числі з приводу раку щитовидної залози), гіпопаратиреоз, вроджена дисфункція кори наднирників.

Право на пільгове отримання ліків при амбулаторному лікуванні, тобто з оплатою 50% їх вартості, мають такі групи хворих:
1. Інваліди І та ІІ груп внаслідок трудового каліцтва, професійного або загального захворювання.
2. Інваліди з дитинства І та ІІ групи віком після 16 років.
3. Діти віком від трьох до шести років.
4. Реабілітовані громадяни, які внаслідок репресій стали інвалідами або є пенсіонерами.
5. Особи, нагороджені знаком „Почесний донор України” та „Почесний донор СРСР”.

Соціальні послуги

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:

·        за місцем проживання особи (вдома);
·        у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
·        у реабілітаційних установах та закладах;
·        в установах та закладах денного перебування;
·        в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
·        у територіальних центрах соціального обслуговування;
·        в інших закладах соціальної підтримки (догляду). 

Соціальні послуги, які мають можливість отримати пацієнти на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань

 

 

 

 

 

 

Громадяни (1), які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

 

соціально-побутові послуги.

забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо.

ЗУ «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 №966.

 

 

Громадяни, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

психологічні послуги

надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад

 

 

 

Громадяни, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

соціально-медичні послуги

 консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія

 

 

 

Громадяни, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

соціально-економічні послуги

задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій.

 

 

 

Громадяни, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

юридичні послуги

надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

 

 

Примітки:

1. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах. Ст. 6 ЗУ «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 №966.

Відомства, які мають відношення до соціального обслуговання палітивних хворих:

 

Відомство

Підпорядковані структури

1.

Міністерство соціальної політики

  • Територіальні центри соціального обслуговання пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
  • Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів.
  • Пансіонати для ветеранів війни та праці.

 

2.

Міністерство охорони здоров’я.

  • Заклади охорони здоров’я.
  • Хоспіси.
  • Хоспсісні відділення у закладах охорони здоров’я.
  • Центри профілактики та боротьби зі СНІД.

У випадку, якщо пацієнт на останній стадії перебігу невиліковного захворювання вважається працюючою людиною (а такі випадки численні), до нього застосовуються положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 від 18.01.2001.

Страхові випадки, згдіно яким начислюється допомога

 

Категорії застрахованих

Страхові випадки

Законодавче підґрунтя

1.

Для працюючих громадян:

Надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (1).

Ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 від 18.01.2001 року.

2.

Для працюючих громадян:

Надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Необхідность догляду за хворим членом сім'ї (2).

 

Ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 від 18.01.2001 року.

3.

У разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні.

Допомога на поховання (3).

С.45 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 від 18.01.2001 року.

Примітки:
1. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (ст.37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 від 18.01.2001 року).
2. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, - не більш як за 7 календарних днів. 
3. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. (ст.46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 від 18.01.2001 року).

Отримання волонтерської допомоги

Волонтерська діяльність, згідно ЗУ «Про волонтерську діяльність» вiд 19.04.2011 № 3236, здійснюється за такими напрямами, зокрема: догляд за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги.

Волонтерська діяльність - добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтерська допомога – роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами та волонтерськими організаціями. Волонтерська діяльність є формою благодійництва.

Гарантія прав волонтерів

Волонтер має право на:

  • належні умови здійснення волонтерської діяльності, зокрема, отримання повної та достовірної інформації про порядок та умови здійснення волонтерської діяльності,
  • забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням;
  • забезпечення проведення вакцинації, медичного огляду та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов'язаних з наданням волонтерської допомоги;
  • обов'язкове страхування відповідно до Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР );
  • зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її здійснення за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності;
  • відшкодування витрат, пов'язаних з наданням волонтерської допомоги, передбачених статтею 11 цього Закону.

Система пільг і компенсацій медичним працівникам, які працюють з паліативними хворими

Система пільг і компенсацій доповнює весь комплекс заходів по охороні праці, по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємстві. Ця система включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, певні доплати до заробітної плати. 

Чинними нормативними актами з оплати праці медпрацівникам надбавку за вислугу років не передбачено (існують плани введення такої надбавки у 2012 році).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» керівникам закладів охорони здоров'я надано право виплачувати працівникам закладу матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі не більш ніж один посадовий оклад на рік у межах фонду заробітної плати закладу, затвердженого в кошторисі доходів і видатків.

Соціальні гарантії медичних працівників

 

Категорії медичних працівників

Пільги

Доплати

Скорочений робочий тиждень (тривалість робочоготижня)

Матеріальна допомога

Додаткова відпустка

1

Працівники закладів охорони здоров’я.

 

 

 

на оздоровлення в сумі не більш ніж один посадовий оклад на рік

 

2

Лікарі дільничних лікарень та амбулаторій, що розташовані в сільській місцевості, дільничі терапевти і педіатри тариторіальних дільниць міських поліклінік та дільничі медсестри, лікарі загальної практики (сімейні лікарі), завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, лікарі та середній медперсонал виїзних бригад, станцій і відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги, станцій санітарної авіації і відділень планової та екстреної медичної допомоги.

 

 

 

 

додаткова оплачувана щорічна відпустка

тривалістю три календарних дні (безперервна робота понад три роки).

3

Медичні і фармацевтичні працівники, котрі живуть і працюють у селах і селищах

право на безплатне користування квартирою з освітленням і опаленням.

право на пільги зі сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством, будівництво приватного житла, придбання автомототранспорту.

 

 

 

 

4

Медичні працівники (2).

 

 

 

 

 

щорічні додаткові оплачувані відпустки за особливий характер праці (4).

 

5

Лікарі та молодші спеціалісти з медичною освітою будинків для престарілих та інвалідів загального типу

 

 

 

39 годин (1).

 

 

 

6

Лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодша медична сестра відділень та палат для хворих з ураженням спинного мозку та хребта (спинальних хворих) у лікувально-профілактичних установах та будинках інвалідів

 

 

 

36 годин (1).

 

 

7

Медичні працівники (3).

 

12, 24, 25, 60 відсотків посадового окладу (тарифної ставки)

 

 

 

Примітки:

1. Постанова КМУ від 21 лютого 2001 р. N 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня».

2. Список виробництв робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року № 1290 (зі змінами і доповненнями).

3. «Переліку робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з тяжкими і шкідливими, особливо тяжкими і особливо шкідливими умовами праці організацій та установ медичної освіти України», затвердженого наказом №54 МОЗ України від 23.03.1993 року.

4. Ст 8 Закону України «Про відпустки».

Право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи 25 років. Періоди навчання в медичних навчальних закладах до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років не входять.
Перелік закладів і установ охорони здоров'я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (зі змінами від 26.09.2002 року). 
Право на цю пенсію мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

1 березня 2005 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я», яким установлено додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні лікарям дільничних лікарень та амбулаторій, що розташовані в сільській місцевості, дільничним терапевтам і педіатрам тариторіальних дільниць міських поліклінік та дільничним медсестрам, лікарям загальної практики (сімейним лікарям), завідувачам терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, лікарям та середньому медперсоналу виїзних бригад, станцій і відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги, станцій санітарної авіації і відділень планової та екстреної медичної допомоги за умови безперервної роботи понад три роки. При цьому зберігаються права на додаткову оплачувану відпустку в межах існуючих норм. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року.

2 червня 2005 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я», за яким медичні і фармацевтичні працівники, котрі живуть і працюють у селах і селищах, а також пенсіонери, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і живуть у цих населених пунктах, мають право на безплатне користування квартирою з освітленням і опаленням. Зазначений закон набрав чинності з 1 січня 2006 року. Ця категорія працівників також має право на пільги зі сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством, будівництво приватного житла, придбання автомототранспорту.

Відповідно до Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні.
Медичним працівникам передбачено надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки за особливий характер праці. Така відпустка передбачена статтею 8 Закону України «Про відпустки». Вона надається тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року № 1290 (зі змінами і доповненнями). Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним договором. Відповідно до вищевказаної Постанови, наприклад, дільничному лікарю-педіатру надається щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів. З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я». Цим Законом передбачено надання дільничним лікарям-педіатрам за безперевну роботу понад три роки на зазначеній посаді додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні. При цьому зберігаються права на додаткову оплачувану відпустку в межах існуючих норм. 

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 року № 16 (зі змінами), який затверджує «Порядок застосування списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я», що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці така відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку за особливий характер праці, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

 

Певні категорії медичних працівників отримують доплати за особливості своєї роботи, про які йдеться в документі «Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з тяжкими і шкідливими, особливо тяжкими і особливо шкідливими умовами праці організацій та установ медичної освіти України», затверджений наказом №54 МОЗ України від 23.03.1993 року. Зокрема, доплата в розмірі 12 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) надається за роботу в організаціях, призначених для лікування хворих з ураженням центральної нервової системи, порушенням опорно-рухового апарату, опіковими, спинальними хворобами, у відділеннях реаніматології і анестезіології.

Робота з трупним матеріалом передбачає доплату в розмірі 24 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).

Для робіт, пов'язаних з безпосереднім наданням лікувально-діагностичної допомоги особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, встановлені доплати в розмірі 25 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).

Доплата в розмірі 60 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) встановлюється для працюючих в центрах по профілактиці і боротьбі із СНІДом, якщо їх робота пов'язана з діагностикою, лікуванням і безпосереднім обслуговуванням хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Пенсійне забезпечення невиліковно хворих з обемеженим прогнозом життя

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків; інвалідам III групи - 50 відсотків.

За наявності в непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а в жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком (частина друга статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Підстави для встановлення I групи інвалідності

«Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 3 грудня 2009 року.

21. У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати
здоров'я комісія розробляє на підставі плану медичної
реабілітації, що обов'язково надається лікарем, або за участю
лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій
визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та
строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за
виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної
програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх
повноважень контроль за її виконанням.

 27. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі,
значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі,
зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що
призводять до значного обмеження життєдіяльності особи,
неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення
потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
 До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які
повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного
стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від
інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових
функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів
самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати
здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій
життєдіяльності особи у значному III ступені:
– нездатність до самообслуговування чи повна залежність від
інших осіб;
– нездатність до пересування чи повна залежність від інших
осіб;
– нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
– нездатність до спілкування;
– нездатність контролювати свою поведінку;
– значні обмеження здатності до навчання;
– нездатність до окремих видів трудової діяльності.
 До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі

інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб  (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або  допомоги).  До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є

ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості 
самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови
відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних
фізіологічних та побутових потреб.

З питань допомоги тяжко хворим особам (з онкологічними, серцево-судинними та ін. захворюваннями), особливо у кінцевій стадії, а також рідним і близьких таких осіб, просимо звертатися за тел. 097 14 17 456 (Олександр Вольф)


[1] Онкологічним хворі, які проходять лікування, або закінчили його, має надаватися й II група інвалідності. Також ця категорія хворих може працювати, отримувати пенсію, та не мати групи інвалідності. Треба зазначити, якщо стан здоров’я онкологічного хворого погіршується та за крітеріями МСЕК йому має бути встановлена група інвалідності – то це відбувається не завжди. МСЄК є дуже забюрократизованою установою й хворі за станом свого здоров’я не завжди проходять процедуру встановлення групи інвалідності. У такому випадку хворі відповідають всім крітеріям невиліковно хворих з обмеженим прогнозом до життя, які потребують сторонньої допомоги, але до кінця життя будуть враховуватись як працюючі, що перебувають на лікарняному, тимчасово не працюючі, або пенсіонерами. В нашому експертному дослідженні ми розглядаємо два типових випадка: невиліковно хворий з обмеженим прогнозом до життя, який потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги та має I групу інвалідності, та хворий, який перебуває на лікарняному.



до перелiку статей